Земля вся пробудилася від сну,
Весна дарує нам свою красу.
У всьому бачу руку я Творця –
Небесного Всесильного Отця.

Але пройде весна земна, як мить,
І серце лиш від туги защемить.
Та Богом дана вічна нам весна,
Нетлінна є свята Ії краса.

Для всіх спасенних дім Господь створив,
Щоб в небі ми зустрілися із Ним,
Де кожному з очей сльозу зітре.
Чудове місто в небесах нас жде!

А тут не раз ще скотиться сльоза,
Від горя засріблиться сивина,
І як лелека, погляд у блакить
З журбою до Ісуса полетить.

Надія не погасне у серцях,
Зустрінемось усі у ніг Творця.
Одне лиш на землі не забувай:
Із вірою Спасителя чекай.