Остання ніч у Гефсиманії
Змінила все.
Він, як і ми, страшивсь страждання і
Його лице

Кривавим потом все було омитеє
І, як бурштин,
Котились сльози, але Він те витримав,
В той час як ти

Накривши голову, сховавшись від усіх
Тривожно спав…
Моливсь й за тебе також Він і переміг,
А ти втікав.

Ні слова гнівного тобі. Навіть в думках
Не осудив…
Він розумів твій біль, Він бачив серця страх,
Він так любив!

Він так любив тебе, хоча й не заслужив
Любові ти.
Зійшовши із Небес, заради тебе жив.
Відповісти

Йому ти можеш ще, Творцю довір тепер
Своє життя.
За тебе Він страждав, щоб ти в гріхах не вмер.
У майбуття

Нарешті будеш ти дивитись впевнено,
Із радістю,
Для тебе стане Він притулком, скелею,
І з твердістю

В обличчя ворогу сміливо глянеш ти.
Хто вільним став,
Любов’ю може відповісти всім завжди.
Біля хреста

Бере початок свій могутня і стрімка
Ріка життя.
Хто з неї питиме… в ній сила є така!
Із небуття

Христос ще кличе всіх, хто не пізнав Його
І дотепер.
Прийми запрошення ти Господа свого.
Щоб ти не вмер,

Дає можливість Він іще розкаятись
Ще кличе Спас.
До Нього поспішай, не треба гаяти
Намарне час.