Я не скупий, скупе життя до мене, І я в нім, як ягня те полонене, В куток загнаний бідкаюсь, кручусь, А толку, якщо зранку не проснусь. Так бути, чи колись мені не бути? Хто скаже, потаємне як збагнути? Невже ж піду забутий в небуття, Обмежений хвилинами життя. А якщо ні… Навіщо я існую? Від кого відповідь на це почую. Від Бога…