Пил зірвавсь за ногами Христа і... осів - Oх, ця сила тяжіння до центру Землі! Учні вклякли від дива. Забракло їм слів. Постать вчителя танула в сонячній млі...
Вище й вище Ісус... Світ пустів на очах. Гострий біль від розлуки, самотності щем, Велич миті священної, трепетний страх В ноги учнів вливались гарячим свинцем.
Ось і все. Наче сон. Все дійшло до кінця. Ген, он хмари назустріч Ісусу пливуть... Пригадались слова: Я піду до Отця. Тільки зараз відкрилась їх істинна суть.
Раптом анголи, в білих одежах як сніг, Стали поряд і вивели їх з сум'яття. Йшли назад вже від щастя не чуючи ніг. Торжеством переповнились їх почуття!
Став цей день переломним для всіх християн: Він земного тяжіння закон скасував. Ті ж орбіта, місця де родились, Йордан... Та заобрійний край нам Вітчизною став.
Там від слави Господньої сяє ефір, Там свобода без зла, мир, любов, чистота! Тягне в край той нас, драмам всім наперекір, Гравітація крові Ісуса Христа.
Дякую, Лелеко. Але ж так важко відірватись. І так хочеться. А життя чепляє на ноги то один важіль то другий. За продовження - надіюсть що вийде щось, коли чергова гиря з ніг злетить...
Це продовження серії віршів про страждання (останні тижні життя) Христа на Землі. Між цією частиною і вже опублікованими частинами 1 і 2, надіюсь, будуть ще вірші, якщо дозволить Господь і дасть натхнення.
Дякую Господу за все те, що Він посилав мені до цього часу.
Коментарі
Дякую Господу за все те, що Він посилав мені до цього часу.