Я прагну, Господи, до Тебе,
Як олень прагне до води,
Щоб серцем доторкнутись неба
Серед земної суети.

Щоб бiля нiг Твоїх, Iсусе,
Спокоєм сповнилась душа,
Й долаючи усi спокуси,
До Тебе з вiрою прийшла.

У свiтi зло та грiх пануе,
В зневазi нинi чистота,
I ворог усе бiльш лютує,
Щоб нас вiдвести вiд Христа.

I сили ,Господи, так мало,
I Дух Святий погас в серцях…
А прихiд Твiй ось-ось настане,
I Ти покличеш в Дiм Отця.

I тiльки мудрi будуть в Царствi.
«Ввiйдiть!»- Твiй голос прозвучить
Тим, в кого не забракло масла,
I чий свiтильник ще горить.

Закритi дверi для немудрих.
Почують лиш: «Не знаю вас…»
Як страшно за дверима бути,
Й даремно згаяти свiй час.

О дай, Господь, щоб в мить останню
В менi не згас вогонь святий,
Щоб шлях звершала свiй в чеканнi,
Не пропустила прихiд Твiй.

Щоб до джерел Твоїх, Спаситель,
Душею спраглою завжди
Спiшила я, щоб там спочити
Й напитись з рук Твоїх води.

Лиш бiля нiг Твоїх, Iсусе,
Спокiй душi своїй знайду,
I через всi земнi спокуси
До Тебе з вiрою прийду.