Чомусь давно не пишеться. Лише окремі образи, Бува, зрідка заскакують На вогники думок. Ті ж гОстями не тішаться, Бо знають, що розкришаться Епітети й прообрази Пустими караляками У немічний рядок.
В які кутки заникала Таланти Богом видані? Світ-за-очі від сірості Натхнення десь втекло. І кликала і хникала, В поетів рими смикала. Але слова розкидані... Признаюсь вам по-щирості: Безвіршя - допекло!
Іду до Слова Вічного За римами багатими, Занурюючись з трепетом В Священну глибочінь. Торкаюсь до величного, Бездонно-поетичного Думками кострубатими. І видається лепетом Мій труд словосплетінь...
Дякую, Юля, за відгук. Цей вірш я почала давно, але закінчила коли прочитала Ваш коментар до Вашого вірша. Мені також не-по-собі коли довго не пишеться. Надіюсь, Господь відкриє Свої джерела. Хоч розумію, що навряд чи вони відкриються людині, що просто сидить бездійно.
Ну от, це саме ви, Світлана Касянчик. Хай і називаються ці рядки песимістичними, але вони красиві. Так потрібна оця жива поезія тут на сайті. Шукайте слова, рими, строфи... Мені, чомусь теж важко пишеться. Все здається не те і не так. Але коли надто довго немає вірша, то починаю "виборювати" його. Страшно залишитись без віршів. Благословінь вам рясних-рясних від Господа!
Коментарі
Мені, чомусь теж важко пишеться. Все здається не те і не так. Але коли надто довго немає вірша, то починаю "виборювати" його. Страшно залишитись без віршів.
Благословінь вам рясних-рясних від Господа!