Брати та сестри, котрі майже все своє життя прожили у великому місті, здебільшого досить неохоче повертаються в село, звідки починався їхній життєвий шлях. Старі батьки… До дітей у місто вони їхати не хочуть, бажаючи померти у своїй рідній оселі, а обійти себе вже неспроможні. У селі ж звісно як: город, корова, свині, кури, та зо дня в день одна й та сама виснажлива домашня суєта.  У багатьох, колись таких гарячих молитвеників, пригасає вогонь віри, без спілкування з одновірцями втрачається живий зв’язок із тілом Христовим. Важко. Але є брати та сестри, котрі  такі обставини використовують не лише для свого духовного зростання, але й служать  Господеві так, як напевно ніколи не змогли б послужити, залишаючись у місті,  і в цьому віднайшли своє велике покликанні у Христі. Саме до таких і належить сестра Ольга Сокіл, розповідь якої ми подаємо нижче.

Християнин Павло Герасим був призваний до лав радянської армії вже у часи Горбачовської "Перестройки".
За незламну вірність Богу, його називали "воїном Ісуса", і хоть змушували мерзнути на морозі, забороняли споживати їжу, наказали працювати по 16 годин на добу, побивали до смерті, насміхалися та всіляко знущалися, однак він до кінця служби встояв у вірі, а Божі вороги врешті були посоромлені.

Перед вами - розповідь колишнього радянського спецназівця про його неймовірні пригоди в Ірані. Разом з тим, це дивовижна історія про безмежну надію людини на Бога і Його порятунок у зовсім безнадійній, здавалося б, ситуації через глибоке покаяння зневіреної душі.
Її розповідає відомий український мандрівник Ґолтіс, який сьогодні подорожує по всьому світу, долаючи недоступні пустелі та гори не для того, щоби покорити їх, а для того, щоби краще пізнати геніальне твориво Господнє й вдалині від клопотів сучасної цивілізації спілкуватися зі своїм Творцем. Описані події відбувалися в далекому 1996 році.
Ґолтіс, у минулому багаторазовий чемпіон зі східних єдиноборств, володар чорного дану, радянський спецназівець, у критичній ситуації міг з легкістю врятувати своє життя, застосувавши здобуті колись навики. Але Голос Совісті зупинив його в останню мить і він вирішив свідомо піти на смерть, поклавши свою надію тільки на Господа, не наважившись позбавити життя своїх конвоїрів…

Від редакції «Джерела»

Через великі утиски нам слід входити у Боже Царство – так колись навчали апостоли, зміцняючи учнів. Також апостол Павло наставляє: Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані. (Тим.3:12) І хоч через важкі випробування проходить життя християнина, знаймо, що "...вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її". (1Кор.10:1)

Такою є дорога християнина, таку дорогу пройшов Олександр Франчук, і його діти наслідують цей приклад...