Чи усвідомлюємо ми, яка відповідальність лежить на батьках?
1 Сам. 3:13 У одного благочестивого батька був син, який ріс без жодного нагляду і виховання. Цей юнак здружився з непорядними людьми і навчився від них поганих речей. Якось він прийшов додому п’яним. Це так обурило батька, що він взяв сина за комір, випхнув із хати й сказав: “Як тобі не соромно так ганьбити наш дім. Я не хочу мати сина-п’яницю. Якщо тобі подобається таке життя, то йди собі з дому! Краще нехай в мене не буде сина.” Син п’яною ходою пішов по вулиці.
А батько задумався: “Як це могло статися, що мій єдиний син дійшов до такого стану?” Чим більше він думав і пригадував те, як ріс його син, і не міг пригадати жодного разу, коли він з своїм улюбленим сином читав Слово Боже, разом молилися. “Ні, мабуть, я сам винен у тому, що мій син пішов такою дорогою. Так, так, у всьому винен я. Але ж де він тепер? Як мені виправити це зло?” І батько встав та й пішов шукати сина. Після довгих пошуків він знайшов його. Молодий чоловік сидів на траві біля чужої загороди. Батько тихенько підійшов до нього, витер хустинкою його брудне обличчя і сказав: “Сину мій! Вибач мені, що я був такий несправедливий до тебе. Дозволь мені виправити мою помилку. Підемо додому і помолимося, щоб Господь простив нам обом, а потім вже чини, як хочеш.”
З любов’ю він допоміг сину піднятись і під руку повів його додому. Потім батько взяв Біблію, прочитав кілька віршів, і вони разом стали на коліна. Каявся батько, каявся син. І коли вони встали, то син підійшов до батька й промовив: “Вибач мені, тату, що я був такий негідний. Я даю тобі слово, що з сьогоднішнього дня буду жити новим життям для слави нашого Господа.”
Дорогі батьки! Який приклад показуєте ви своїм дітям?