Віють вітри, холодні зимові вітри... Падають опори, гинуть душі. Ні, я не тільки про останні земні буревії, я про вічне. Біль стискає серце, коли починаєш усвідомлювати весь трагізм ситуації в наших Євангельських церквах. А тут ще тихий лукавий голос нашіптує що вже все, потяг пішов, що виходу немає, що все безповоротно, і скільки не стій за Євангельську істину, а вдіяти вже нічого не зможеш. Подивись, все навколо притихло, чекаючи повного краху Христової Церкви. В США показник розлучень у церкві і у світі повністю зрівнявся 50% на 50%. І це у державі, де Конституція написана на основі Біблії, де слово Бог значиться навіть на грошових знаках. А в Європі, колись багатій на біблійні та місіонерські товариства, на землі Лютера і Сперджена продаються з «молотка» Доми молитви, по одній простій причині, – церкви ніхто не відвідує.

“Ви — сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми“ (Мтф. 5:13). “Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою. Та боюсь я, – як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувались ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистоти, що в Христі” (2 Кор. 11:2-3).

Від видимого образу до вічного Бога

У Біблії знаходимо обітницю, що чисті серцем побачать Бога. Чи може людина побачити Бога чи саме для цього існують ікони?

Відомий проповідник Ростислав Шкіндер під час десятого молодіжного з'їзду ХВЄПУ проголосив проповідь, яка торкнулася тисячі юних сердець. Редакція "Джерело" охоче публікує фрагменти цієї проповіді.