МАЙОР СХИЛЯЄ КОЛІНА

Коли лікарі переконалися в тому, що я оздоровлений, відправили мене в частину. Для майора було несподіванкою моє повернення, тому що я був у такому стані, що було під питанням чи я взагалі колись повернуся. Там де я перебував, можна сказати, не було навіть радянської влади, тому що частина знаходилася в далекому лісі – хто як хотів, так і управляв.
Коли майор побачив мене, він сказав: «Я з тобою все одно щось зроблю. Після того випадку, як я тебе побив, я пішов додому, а назустріч мені виходить дочка», – його дочці було 7 років, – «у такому стані, в якому я ніколи її ще не бачив. До цього не було такого. Вона падала, кричала, наче гарчав якийсь звір, піна йшла з її рота». Коли він мені розповів це, я відразу зрозумів, що вона стала одержимою. Він сказав, що його дружина пішла до лікарів, а вони сказали, що ця хвороба невиліковна – епілепсія. Лікар сказав, що у них немає методів лікування цієї хвороби.
Майор відразу сказав мені, що це все через мене, що я в усьому винен, тому що все це сталося відразу після того, як він мене побив. Але він мені сказав: «Ти повинен молитися Богу, і якщо Бог зцілить її, знай, що будеш самим хорошим другом для мене, якщо не зцілить, то я з тобою все одно щось зроблю, але в живих ти не залишишся». Я тільки но вийшов з госпіталю, Христос тільки но зцілив мене. А до армії, коли ми молилися за одержимих, то я молився не один, а по двоє чи троє: якщо один ослаб, то ховається за спину іншого, а в такому стані я думав: за кого мені сховатися, якщо я піду один? Я думав: якщо Господь звільнить її – добре, але якщо не звільнить – він так і так поб'є мене, краще піду і якщо зроблю молитву, не буду винен перед Богом. І ми поїхали з ним на його машині.
З цього моменту почав ним командувати вже я, він вже підпорядковувався мені. Він став мені багато обіцяти і говорить: «Якщо Бог зцілить її, я дам тобі таку-то суму грошей» – сказав мені, яку суму грошей дасть. Я йому кажу: «Товариш майор, мені не потрібні ваші гроші і все, що ви пропонуєте мені, я тільки про одне вас попрошу: коли ми будемо молитися, щоб ви впокорилися перед Богом і схилили коліна». Але для цієї людини було легше дати мені велику суму грошей, ніж упокоритися. Він сказав: «Ні, я ніколи цього не зроблю». А я кажу: «Товариш майор, я вас прошу лише один раз, щоб ви впокорилися перед Богом». Тоді він погодився. Ми під'їхали до будинку, і коли відкриваю двері, дівчинка, як лев, виходить назустріч з криками і риками: «Ти чого прийшов до нашого дому? Тут інше царство!». Коли я почув це, то, заходячи, відчув, що спереду йде Ісус. Коли вона побачила мене, то стала відходити назад, заспокоюючись, і відійшла в самий кут, стала, не рухаючись.
Ми стали на коліна, але не відчувалося жодної сили, присутності, а дівчинка притихла, ніби абсолютно здорова. Але Дух Святий нічого не засвідчив, що вона вже вільна, і Божої присутності не відчувалося. Тоді я сказав: «Товариш майор, доведеться вам ще раз приклонити коліна». Він сказав: «Ти що, збожеволів? Ти потім повернешся в частину і будеш розповідати солдатам, що майор тут з тобою молиться?» Я сказав: «Товариш майор, я ніколи цього не зроблю, але ви повинні ще раз схилити коліна, і будемо ще раз молитися». Але він став дуже злий і каже: «Ніколи!» При цьому він став йти прямо на мене, а я став відходити назад, думаючи, що він буде мене знову бити. Весь цей час його дружина стояла і плакала, бо знала, що хвороба невиліковна і немає виходу. Вона стала вмовляти майора: «Що, він просить щось особливо важке? У цьому ж немає нічого страшного. Якщо він захоче розповісти про тебе, він це і так зробить, тому що ти вже ставав з ним один раз на коліна». Тоді майор став на коліна вдруге, і як тільки стали молитися, то відчулась присутність Божа і вилилася сила Духа Святого, і відчувалося, що Ісус уже почав Свою роботу. У цей час сатана став дуже сильно кидати дівчинку, і знущається над нею, піну випускає, гарчить та рикає. Я бачу в цей час видіння, що піднімається спочатку одна біла рука, потім друга. Вони піднялися високо, і з'єдналися разом, а з неба світло пролилося на них. Вийшло, що руки з'єднані з небом. І прийшло розуміння, що це мої молитви і молитви церкви з'єдналися разом і дійшли до Бога, і Господь посилає відповідь.
В цей час наказ від Духа Святого: «В ім'я Ісуса Христа, вийди геть!» І відразу сатана кидає цю дівчинку на підлогу з сильним ударом, зі злістю. Вона впала і лежала, як мертва. В цей час Дух Святий говорить: «Я завершив Свою роботу». Тоді я згадав слова, які були сказані для майора: «Я буду судитися з домом твоїм, а потім явлю милість». Дівчинка лежала як мертва, потрібно було уважно дивитися, щоб помітити, що вона дихала. Я подивився на дівчинку і сказав: «Товариш майор, тепер нам потрібно подякувати Бога: спочатку ви подякуйте, потім подякує матір, а потім я в кінці подякую». Але він, дивлячись на дочку, говорить: «За що мені дякувати: за те, що ти вбив мою доньку?» Я кажу: «Товариш майор, ви не поспішайте, треба вам все-таки подякувати, треба впокоритися». Він спочатку сказав, що ніколи цього не зробить, але я все ж переконав його. Я сказав йому, щоб він не рухав дочку, поки вона сама не встане. Я навчив його, як подякувати Богу, він став дякувати, але так, ніби Бог йому щось винен. А мати її тільки плакала. В кінці я подякував і сказав: «Тепер відвезіть мене в частину». Майор відвіз мене, я ліг спати.
За півтори години до підйому до мене прийшов черговий роти і сказав: «Тебе викликає майор». Я зрозумів, що майор не міг спати від радості, пішов до нього, відкриваю двері, а він каже: «Добрий ранок, брат Герасим!» Я кажу: «Добрий ранок!» Він каже: «Слава Богу!» Я відповідаю: «Слава Ісусу!» Тоді він мені все розповів, що після того, як він повернувся, його дочка була здорова.