Дивне сновидіння у Карпатах

Почалося все з дивного сновидіння. Місяця за два до цих подій під час сну до мене прийшла інформація про те, що мені належить потрапити в іранську в'язницю і сидіти в камері смертників ...

Сон такий приснився… Я раптом виявив себе в дерев'яному ящику і зрозумів, що мене поховали заживо. А ящик ... Гаразд би - труна. Так ні - ящик зовсім не ящик навіть, а ящичок ... Кубик такий, незручний ... В труні можна руки і ноги витягнути - і помирай собі спокійненько. А тут - закопали в ящику, мало не овочевому. Лежу, калачиком в три погибелі скорчений, і ніяких шансів... Все тіло затікає, дихати неможливо... І ось я задихаюся - у сні - і розумію всю безнадійність свого становища і усвідомлюю, що мені залишилося лише одне: просити Бога, щоб дав мені сили померти достойно... І я просив, слова знаходив в самій глибині душі... Тому що не в стражданнях тіла була головна проблема, а в нестерпних душевних муках...

А тут ще демон є - це все в тому ж сні - і каже: «Ось, все, попався!.. Тепер будеш мучитися! Те, що зараз - це квіточки... А от як візьмемося ми за твою душу потім - в потойбічному світі - о-о, ось тоді дізнаєшся!..»

І тоді мені стало страшно. Так страшно, як ніколи до того не було ... Сплю – і відчуваю страх, від якого ось-ось і по-справжньому на той світ відправитися недовго. Страх, правда, дивний такий. Я боявся не власне диявола і не того, що зі мною відбувалося прямо в той момент – я ж знав, що це сон ... Ні, страх мені вселяли мої власні слабкості й ті гріхи, які в житті створив, ті випробування, які не зумів пройти ... Я зрозумів тоді, що немає нічого страшнішого, ніж попасти в пекло ... Звідти виходу немає, існувати там душі неможливо ... Але доводиться... Ось де страждання... Причому вічні.
І я почав в своєму сні молитися Господу і сповідатися у своїх гріхах. Я розумів, що в мене ще є мить – момент істини, коли можна встигнути сказати Господу: «Боже, я не завжди жив по Твоїм законам, я не пройшов багато випробувань, я слабкий, і прости мене, Господи, за те несправедливе, що я в своєму житті зробив ». Сповідь смертника... І саме ця сповідь в якийсь момент переламала хід подій у моєму сні. Демон кудись подівся, я відчув силу. Спочатку всередині себе... Потім прийшла зовнішня Сила, відчуття присутності Когось, хто сказав... Ні, не сказав, а подумав ... Ні, не подумав, а... Коротше, жодних думок, жодних слів, але і так все ясно... А текст приблизно такий: «Ось, Ґолтіс, благодать тобі посилаю за твою віру, і за сповідь твою, і коли випадуть тобі тяжкі випробування - дякуй Господу, бо це суть найпотаємніші миті життя». Якось так ...